kelepm: (Default)

От і бився турецький галіот так завзято, - його команда добре знала, що на них чекає. Більшість морисків обрала смерть, а не полон і це, як спокійно зауважив лейтенант Муелас, доводило, що народилися вони в Іспанії, ставши потім корсарськими псами. Зрештою, всі знали, що не знайти такого іспанського солдата, який би залишив у живих співвітчизника-ренегата, що став корсарським капітаном, та й будь-кого з морисків, хіба якщо вони здалися без опору. Таких згодом передадуть до рук Інквізиції. Мориски – хрещені маври, чия вірність християнському обряду завжди була сумнівною, були вигнані з Іспанії за вісімнадцять років до того, після багатьох неприємностей і підозри, зрадництва, кривавих повстань і фальшивих навернень. Вигнані просто неба, вони зазнали численних знущань, убивств, грабунків, вони бачили як ґвалтують їхніх дочок і дружин, а коли вони врешті дісталися африканського берега, навіть їхні брати-маври відмовлялися їх прийняти. Коли ж вони зрештою осіли в піратських портах – Тунісі, Алжирі і, особливо, Салеху, найближчому до узбережжя Андалусії, вони стали найстрашнішими та найненависнішими ворогами Іспанії, так само як і найжорстокішими в своїх наскоках на іспанські прибережні села, які вони, чудово знаючи місцевість, атакували, не знаючи жалю, з добре зрозумілою ненавистю людей, що зводили старі рахунки. Як писав Лопе де Вега в своїй п’єсі «Добрий страж»:Read more... )

kelepm: (Default)

Переслідування корабля розташовує вас до тривалої гонитви, але я присягаю перед Богом, що цей один випробував нам терпець до краю. Нашому настрою не дуже сприяли вечір, місячна ніч і цілий ранок, коли ми гнали нашу здобич по схвильованому морю, яке раз-пораз розхитувало вузький каркас галери. На двох тугих вітрилах, засушивши весла, коли галерні раби разом із солдатами та матросами укривалися як могли від вітру і бризок, «Мулата», 24-баночна галера, промандрувала вже біля тридцяти ліг у гонитві за берберським галіотом, що тепер був майже в наших руках, уже з’їдений жадібними поглядами старших матросів, які розраховували захопити його ще до обідньої, якщо ми, звичайно, не поламаємо щогла.Read more... )

kelepm: (Default)
Це виглядає як безумство. Я взявся перекладати улюбленого автора з англійської, не рахуючись із тим, що маю досить обмежений досвід як читання англійською, так і перекладу з нього, що перекладаю не з оригіналу, а з перекладу (втім, підглядаючи в оригінал і, мабуть, щодалі, то частіше). Але пан Богдановський, як виглядає, зробив власний (не сумніваюся, що чудовий, як і попередні) переклад в стіл, бо в Росії книга не вийшла і, здається, не вийде, бо мориски походять на кавказців, а тогочасні іспанці зі своїми кавказцями були дуже нетолерантними.

Зізнаюся - мене книжка вразила. Мабуть тому і захотілося перекласти на українську - познайомити тих, хто осилить мій кривий переклад, із неймовірним світом Середземномор'я, з іншим фронтом тогочасної боротьби християнства та ісламу - вже не в українському степу чи на Чорному морі, а в південних морях і на південних берегах, вже не з татарами, а з арабами та берберами Магрибу.

Книжка жорстка і навіть жорстока. В ній, як завжди у "фронтовій" прозі дона Артуро, мало прикрашань дійсності.

Для тих, хто не в курсі, пояснюю преамбулу. Дія відбувається в Іспанській Імперії 1627 року. До Іспанії на той момент, окрім заморських колоній, належали сучасна Бельгія і значна частина сучасної східної Франції, південна Італія і ціла Португалія зі своїми колоніями. Втім, ця імперія не відзначалася внутрішнім благополуччям, що, власне, і описує нам Артуро Перес-Реверте (якого я шанобливо називаю просто доном Артуро) у своєму циклі про пригоди капітана Алатристе. Іспанія в цих книжках постає перед нами надзвичайно живою, змальована в контрастних фарбах блиску та убозтва. Доблесть і неробство, потужна військова машина і всесильна шашіль корупції, що роз'їдає зсередини машину державну - все постає в доступному сучасній людині вигляді, але при цьому достатньо достовірно. І вже напевно руйнується той стереотип, ніби Інквізиція задушила і спалила все і всіх.

Головні герої циклу - Дієго Алатристе та Іньїго Бальбоа. Дієго Алатристе це 45-річний іспанський солдат, а в мирний час - шпага за наймом. Чудовий, надзвичайно досвідчений (в армії з 13 років) вояка, небагатослівний і холоднокровний, а поміж тим - любитель книжок і поезії, близький друг видатного іспанського поета тієї епохи, - дона Франсіско де Кеведо, одного з найважливіших другорядних персонажів циклу. Він виховує сина свого загиблого друга, Іньїго Бальбоа. Цей хлопчина, юний, сміливий, безшабашний баск, і є тією людиною, від чийого імені ведеться оповідь. Разом ця пара виявляється втягнута в інтриги королівського рівня в першій і п'ятій книзі ("Капітан Алатристе", "Кавалер у жовтому каптані"), протистоїть всесильній Інквізиції у другій ("Чистота крові"), воює з нідерландцями на полях Фландрії ("Сонце Бреди") і проводить справжнісіньку спецоперацію в четвертій ("Золото короля").

І ось, нарешті, шоста книжка, в якій вони ходитимуть на королівській галері "La Mulata" по Середземному морю, воюючи з мусульманами та єретиками (тобто протестантами).



I. ВАРВАРСЬКИЙ БЕРЕГ
http://kelepm.livejournal.com/4819.html
http://kelepm.livejournal.com/5064.html
Page generated Jul. 21st, 2017 08:43 am
Powered by Dreamwidth Studios