kelepm: (Default)
[personal profile] kelepm
Ця історія починається з того, як одного червневого дня я майже випадково знайшов в інеті свого троюрідного брата, з ким до того бачився лише один раз (десять років тому, причому на похороні спільної двоюрідної бабусі). Мій брат виявився досить незвичайним хлопцем - мало того, що іноземцем, то ще й нещодавно одруженим на Роуз, американці з Маямі. Точнісінько 28 червня, на День Конституції він запропонував нашій родині приєднатися до його весільної програми в жовтні, в США. Ціле життя вважав, що родичі за кордоном, то хіба розпорошене по Росії дерево маминого батька... І тут - докотилося аж до США... Ну, подумавши трохи, я пристав на пропозицію і почалася візова епопея.

Про американську візу розповідають багато всякого. Про відмови просто легенди ходять.
Загалом, порядок виглядає так:
1. Заповнюємо анкету DS-160 на сайті посольства.
2. Оплачуємо розмову в колцентрі (96 грн) через банк (я робив це в Райффайзені), дзвонимо, визначаємо день і час співбесіди.
3. Оплачуємо консульський збір ($160, я робив це гривнями в Прокредитбанку на Городоцькій. Зазначу - курс там 8.3, що було дещо вище ринкового на момент оплати).
4. Їдемо на співбесіду, де мінімально необхідно мати паспорт, сторінку підтвердження заповнення анкети DS-160 і папірець про оплату консульського збору. ВСЕ ІНШЕ потрібно для підкріплення власних слів і спроможності і формально не є обов'язкововим.

Вирішили, що братік надішле мені запрошення. Я, чесно кажучи, чекав на офіційний бланк від його дружини, а коли прийшло запрошення на весілля, з координатами події, знітився, чи достатньо цього... Навіть її саму подіставав у Скайпі, одначе вона твердила, що все нормально, є вказівка на неї і т.д... Додам, що коли я заповнював анкету, про яку піде мова нижче, я все-таки випросив у неї ще контактний телефон і адресу в Маямі. Вона, втім, не була проти дати їх від початку.

Анкета - то тема окремого посту. Вона величезна! Включає масу питань, дані про батьків, освіту, роботу, мови, минуле і такі екзотичні питання, як-от чи не збираюся я в Америці займатися тероризмом чи сутенерством, або чи причетний я до злочинів проти людства. Заповнювати її треба якнайчесніше.

Моєю помилкою на цьому етапі було власне саме зволікання з заповненням анкети до моменту, коли прийде запрошення і навіть кілька днів по тому. Зрештою, аж 30 липня з анкетою було закінчено і я став чекати. Чекав би я так довго і по-моєму, багато хто так чекає. Просто сама по собі анкета - в хід чи ніколи не піде в принципі, чи принаймні, дуже довго. За два тижні очікування я в цьому розібрався, але ще кілька днів зволікав із оплатою послуг кол-центру. Добре, що я все-таки примусив себе відірватися і сходити в банк в четвер по обіді. Специфіка наступна - пін-кодом виступає ваша дата народження, а потім час до секунди, коли пройшла проплата. Активується він при цьому за добу, а кол-центр працює з 8 до 18 по буднях. Тобто, зволікши не те щоб до п'ятниці - а просто до п'ятої вечора, я напевно прирік би себе на додаткове очікування до понеділка.

А так вже о третій в п'ятницю (17 серпня) я почав надзвонювати - і всі оператори були зайняті! Автоматизація там нагадує телефони підтримки мобільних операторів - такий самий вибір набором цифр, але до переліку варіантів прослуховуєш стільки тексту, що забуваєш, за чим ішов... Зрештою, достукався до оператора і все вийшло надзвичнайно швидко - кілька простих питань і тобі вже пропонують дату співбесіди. Мені призначили на 30 серпня.

Візовий відділ є лише в посольстві, тому - Київ, і четвер... Незапланований вихідний, але нема ради. Купую квитки і йду в Прокредитбанк платити $160 збору. Власне, оцей збір символізує Рубікон - після цього ти вже не можеш відступити, бо це об'єктивно чималі гроші. Остаточний набір документів являв собою - бронювання квитка, план подорожі від Роуз, лист запрошення разом із конвертом, свідоцтво і виписка з держреєстру про ПП, договір з замовником, виписка з карткового рахунку і довідка про обіг коштів, податкова декларація за другий квартал і навіть договір про оренду квартири в купі з трудовою книжкою (де останій запис - більше року тому)...

Вхід до візового відділу знаходиться по вулиці Жабаєва. Я дістався туди десь о 7:30-7:40, пішки від метро "Берестейська". Картина маслом - зліва від дороги американська прохідна з усякими стрічечками та різним гламуром, але навколо вже топчеться цілий натовп, спраглий до заокеанських пригод. Праворуч ціла кустарна індустрія - спритні дядьки-тітки в будках і на машинах запропонують вам консультації, каву, ще й камеру зберігання. Асоціація в мене була така, що посольство живе в 2010-х, хрущовки в 1960-х, а ці спритники - в середині 90-х. Мені камера знадобилася, бо рюкзак треба було залишити - з собою можна було взяти лише папку. Але на момент прибуття я не став затримуватися, бо хотілося десь присісти і попоїсти. Власне, обійшовши околиці, я так нічого і не знайшов, тому зрештою обмежився круасаном і Несті. Десь о 8:30 повернувся і вже ставав до діла...

Тепер власне про схему функціонування черги. Те, що ви отримали призначення співбесіди на 9:15, зовсім не означає, що просто о 9:15 добрий дядя ахвіцер поцілує вас у чоло і видасть візу. Насправді, це лише приблизний час, коли вас запустять всередину. Відповідно, я прилаштувався зі своїми 9:15 у кінці черги з десь 60-70 людей, в яких було призначено, починаючи з 8:30, плюс ті, хто спізнився на раніший час. Всю чергу перевірили по списку і поступово партіями запускали. Десь о 9:10 я увійшов усередину. Мобільний телефон відразу залишаєш на вході, а з рештою речей проходиш процедуру, звичайну для аеропорту. І це має сенс, бо це ж США.

Далі проходимо через подвір'я до візового відділу, повз людей, які хочуть імігрувати до США (а від нас емігрувати), отримуємо талончик з номером черги. Цієї черги мені довелося чекати хвилин 20, але то було лише сканування відбитків пальців і перевірка базових документів (сторінка підтвердження анкети, паспорт, консульський чек). Отож, час приблизно 9:40, мій номер 107, на візу співбесіду проходять 30-40-ві номери...

Є час поспілкуватися, погортати нудні консульські буклетики, оглянути публіку. Загалом, схема така, що в разі відмови про це повідомляється відразу, причому відразу ж і видається лист з причинами відмови. Припускаю, що в них є пучка тих стандартних листів на різні випадки порушень і невідповідностей. Паспорт при цьому відразу ж повертається. Якщо ж все гаразд, то офіцер забирає паспорт і натомість видає зелену картку, з якою вже можна звертатися до кур'єрів. Отож є два варіанти перебігу - або з веселою пикою і зеленою карткою, або з зеленою пикою і синім паспортом. Прикметно було те, що останній варіант не раз випадав зовні дуже впевненим людям, в яких все, здавалося б, мало вийти без проблем, зокрема моєму співрозмовнику, також програмісту.

Аж ось моя черга (о 12-й!) і тут найцікавіше. Звертаються вони сильно ламаною українською, тож за можливості краще замінити її нашої може трішечки ламаною англійською. Спробую відтворити діалог українською мовою:
- Мета вашої поїздки (щось таке, дуже ламана українська)
- Я можу говорити англійською? (тут і далі лише англійська)
- Так, ви можете!
- Весільна церемонія мого троюрідного брата, а також певні розважальні заходи, пов'язані з цим.
- Яка тривалість?
- Два тижні.
- Ви програміст?
- Так, точніше лідер команди розробки, поєдную програмування і менеджмент.
- Ваш кузен громадянин США?
- Ні, він громадянин Ізраїлю, його дружина - вони офіційно побралися в травні, громадянка США.
(десь тут я вже бачу, що він дістає зелене)
- Він ваш брат? (англійською троюрідний брат - другий кузен)
- Ні, його бабуся була сестрою мого діда.
- Виглядає як велика сім'я :)
- Так, щось таке.
- Вітаю, вашу візу затверджено (передає зелене).
- Дякую, пане! Гарного дня.

Не можу поручитися за точність порядку, але питання були про мету, тривалість, роботу і родинний зв'язок. Жодних інших документів він так і не спитався, фактично лише анкету. Наразі мені важко судити, чи то я такий хороший, чи то наявність в анкеті посилань на реальних американців, чи все відразу, зіграло, але факт, що розмова була надзвичайно швидкою.

Отримавши зелене, я заповнив анкету отримувача і рушив із нею до кур'єрської служби, де заплатив 60 грн за доставку. Вже у вівторок, 4 вересня, я зустрічав на порозі кур'єра з паспортом. В паспорті була омріяна п'ятирічна мультивіза.

Отже, підсумую. При всій неквапливості моїх дій, активна фаза склала трохи більше місяця. За умови рішучості все це робиться за два тижні. Отже, анкета DS-160 відправляється на сайт можливо навіть після дзвінка в кол-центр, головна умова - не менше двох діб до співбесіди. Від дзвінка до співбесіди минає 8-14 днів, потім три робочих дні очікування паспорта. І все! Найризикованіше місце то, звісно, співбесіда. Але головне тут - не нервувати, не брехати, мати всі потрібні документи.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

kelepm: (Default)
kelepm

May 2013

S M T W T F S
   123 4
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 08:28 am
Powered by Dreamwidth Studios