kelepm: (Default)
[personal profile] kelepm
Ця історія починається з того, як одного червневого дня я майже випадково знайшов в інеті свого троюрідного брата, з ким до того бачився лише один раз (десять років тому, причому на похороні спільної двоюрідної бабусі). Мій брат виявився досить незвичайним хлопцем - мало того, що іноземцем, то ще й нещодавно одруженим на Роуз, американці з Маямі. Точнісінько 28 червня, на День Конституції він запропонував нашій родині приєднатися до його весільної програми в жовтні, в США. Ціле життя вважав, що родичі за кордоном, то хіба розпорошене по Росії дерево маминого батька... І тут - докотилося аж до США... Ну, подумавши трохи, я пристав на пропозицію і почалася візова епопея.

Про американську візу розповідають багато всякого. Про відмови просто легенди ходять.
Загалом, порядок виглядає так:
1. Заповнюємо анкету DS-160 на сайті посольства.
2. Оплачуємо розмову в колцентрі (96 грн) через банк (я робив це в Райффайзені), дзвонимо, визначаємо день і час співбесіди.
3. Оплачуємо консульський збір ($160, я робив це гривнями в Прокредитбанку на Городоцькій. Зазначу - курс там 8.3, що було дещо вище ринкового на момент оплати).
4. Їдемо на співбесіду, де мінімально необхідно мати паспорт, сторінку підтвердження заповнення анкети DS-160 і папірець про оплату консульського збору. ВСЕ ІНШЕ потрібно для підкріплення власних слів і спроможності і формально не є обов'язкововим.

Вирішили, що братік надішле мені запрошення. Я, чесно кажучи, чекав на офіційний бланк від його дружини, а коли прийшло запрошення на весілля, з координатами події, знітився, чи достатньо цього... Навіть її саму подіставав у Скайпі, одначе вона твердила, що все нормально, є вказівка на неї і т.д... Додам, що коли я заповнював анкету, про яку піде мова нижче, я все-таки випросив у неї ще контактний телефон і адресу в Маямі. Вона, втім, не була проти дати їх від початку.

Анкета - то тема окремого посту. Вона величезна! Включає масу питань, дані про батьків, освіту, роботу, мови, минуле і такі екзотичні питання, як-от чи не збираюся я в Америці займатися тероризмом чи сутенерством, або чи причетний я до злочинів проти людства. Заповнювати її треба якнайчесніше.

Моєю помилкою на цьому етапі було власне саме зволікання з заповненням анкети до моменту, коли прийде запрошення і навіть кілька днів по тому. Зрештою, аж 30 липня з анкетою було закінчено і я став чекати. Чекав би я так довго і по-моєму, багато хто так чекає. Просто сама по собі анкета - в хід чи ніколи не піде в принципі, чи принаймні, дуже довго. За два тижні очікування я в цьому розібрався, але ще кілька днів зволікав із оплатою послуг кол-центру. Добре, що я все-таки примусив себе відірватися і сходити в банк в четвер по обіді. Специфіка наступна - пін-кодом виступає ваша дата народження, а потім час до секунди, коли пройшла проплата. Активується він при цьому за добу, а кол-центр працює з 8 до 18 по буднях. Тобто, зволікши не те щоб до п'ятниці - а просто до п'ятої вечора, я напевно прирік би себе на додаткове очікування до понеділка.

А так вже о третій в п'ятницю (17 серпня) я почав надзвонювати - і всі оператори були зайняті! Автоматизація там нагадує телефони підтримки мобільних операторів - такий самий вибір набором цифр, але до переліку варіантів прослуховуєш стільки тексту, що забуваєш, за чим ішов... Зрештою, достукався до оператора і все вийшло надзвичнайно швидко - кілька простих питань і тобі вже пропонують дату співбесіди. Мені призначили на 30 серпня.

Візовий відділ є лише в посольстві, тому - Київ, і четвер... Незапланований вихідний, але нема ради. Купую квитки і йду в Прокредитбанк платити $160 збору. Власне, оцей збір символізує Рубікон - після цього ти вже не можеш відступити, бо це об'єктивно чималі гроші. Остаточний набір документів являв собою - бронювання квитка, план подорожі від Роуз, лист запрошення разом із конвертом, свідоцтво і виписка з держреєстру про ПП, договір з замовником, виписка з карткового рахунку і довідка про обіг коштів, податкова декларація за другий квартал і навіть договір про оренду квартири в купі з трудовою книжкою (де останій запис - більше року тому)...

Вхід до візового відділу знаходиться по вулиці Жабаєва. Я дістався туди десь о 7:30-7:40, пішки від метро "Берестейська". Картина маслом - зліва від дороги американська прохідна з усякими стрічечками та різним гламуром, але навколо вже топчеться цілий натовп, спраглий до заокеанських пригод. Праворуч ціла кустарна індустрія - спритні дядьки-тітки в будках і на машинах запропонують вам консультації, каву, ще й камеру зберігання. Асоціація в мене була така, що посольство живе в 2010-х, хрущовки в 1960-х, а ці спритники - в середині 90-х. Мені камера знадобилася, бо рюкзак треба було залишити - з собою можна було взяти лише папку. Але на момент прибуття я не став затримуватися, бо хотілося десь присісти і попоїсти. Власне, обійшовши околиці, я так нічого і не знайшов, тому зрештою обмежився круасаном і Несті. Десь о 8:30 повернувся і вже ставав до діла...

Тепер власне про схему функціонування черги. Те, що ви отримали призначення співбесіди на 9:15, зовсім не означає, що просто о 9:15 добрий дядя ахвіцер поцілує вас у чоло і видасть візу. Насправді, це лише приблизний час, коли вас запустять всередину. Відповідно, я прилаштувався зі своїми 9:15 у кінці черги з десь 60-70 людей, в яких було призначено, починаючи з 8:30, плюс ті, хто спізнився на раніший час. Всю чергу перевірили по списку і поступово партіями запускали. Десь о 9:10 я увійшов усередину. Мобільний телефон відразу залишаєш на вході, а з рештою речей проходиш процедуру, звичайну для аеропорту. І це має сенс, бо це ж США.

Далі проходимо через подвір'я до візового відділу, повз людей, які хочуть імігрувати до США (а від нас емігрувати), отримуємо талончик з номером черги. Цієї черги мені довелося чекати хвилин 20, але то було лише сканування відбитків пальців і перевірка базових документів (сторінка підтвердження анкети, паспорт, консульський чек). Отож, час приблизно 9:40, мій номер 107, на візу співбесіду проходять 30-40-ві номери...

Є час поспілкуватися, погортати нудні консульські буклетики, оглянути публіку. Загалом, схема така, що в разі відмови про це повідомляється відразу, причому відразу ж і видається лист з причинами відмови. Припускаю, що в них є пучка тих стандартних листів на різні випадки порушень і невідповідностей. Паспорт при цьому відразу ж повертається. Якщо ж все гаразд, то офіцер забирає паспорт і натомість видає зелену картку, з якою вже можна звертатися до кур'єрів. Отож є два варіанти перебігу - або з веселою пикою і зеленою карткою, або з зеленою пикою і синім паспортом. Прикметно було те, що останній варіант не раз випадав зовні дуже впевненим людям, в яких все, здавалося б, мало вийти без проблем, зокрема моєму співрозмовнику, також програмісту.

Аж ось моя черга (о 12-й!) і тут найцікавіше. Звертаються вони сильно ламаною українською, тож за можливості краще замінити її нашої може трішечки ламаною англійською. Спробую відтворити діалог українською мовою:
- Мета вашої поїздки (щось таке, дуже ламана українська)
- Я можу говорити англійською? (тут і далі лише англійська)
- Так, ви можете!
- Весільна церемонія мого троюрідного брата, а також певні розважальні заходи, пов'язані з цим.
- Яка тривалість?
- Два тижні.
- Ви програміст?
- Так, точніше лідер команди розробки, поєдную програмування і менеджмент.
- Ваш кузен громадянин США?
- Ні, він громадянин Ізраїлю, його дружина - вони офіційно побралися в травні, громадянка США.
(десь тут я вже бачу, що він дістає зелене)
- Він ваш брат? (англійською троюрідний брат - другий кузен)
- Ні, його бабуся була сестрою мого діда.
- Виглядає як велика сім'я :)
- Так, щось таке.
- Вітаю, вашу візу затверджено (передає зелене).
- Дякую, пане! Гарного дня.

Не можу поручитися за точність порядку, але питання були про мету, тривалість, роботу і родинний зв'язок. Жодних інших документів він так і не спитався, фактично лише анкету. Наразі мені важко судити, чи то я такий хороший, чи то наявність в анкеті посилань на реальних американців, чи все відразу, зіграло, але факт, що розмова була надзвичайно швидкою.

Отримавши зелене, я заповнив анкету отримувача і рушив із нею до кур'єрської служби, де заплатив 60 грн за доставку. Вже у вівторок, 4 вересня, я зустрічав на порозі кур'єра з паспортом. В паспорті була омріяна п'ятирічна мультивіза.

Отже, підсумую. При всій неквапливості моїх дій, активна фаза склала трохи більше місяця. За умови рішучості все це робиться за два тижні. Отже, анкета DS-160 відправляється на сайт можливо навіть після дзвінка в кол-центр, головна умова - не менше двох діб до співбесіди. Від дзвінка до співбесіди минає 8-14 днів, потім три робочих дні очікування паспорта. І все! Найризикованіше місце то, звісно, співбесіда. Але головне тут - не нервувати, не брехати, мати всі потрібні документи.

Profile

kelepm: (Default)
kelepm

May 2013

S M T W T F S
   123 4
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 08:39 am
Powered by Dreamwidth Studios